Новини

Святослав Євтушенко відверто про політику, позиції, роботу і звинувачення

Ім’я депутата Рівненської міської ради та директора ТзОВ «Санком-Рівне» Святослава Євтушенка давно на слуху. Хтось пов’язує його з політикою, інші – зі сміттям, треті – з мером Рівного. Тому й чуток навколо нього вистачає. Сам ж Святослав Євтушенко каже, що йому приховувати нічого і замість того, щоб розпускати плітки, якщо когось щось цікавить про нього – хай запитає прямо.

Тому й розповів відверто про політичні партії, до яких мав відношення, роботу, «палки в колесах», чутки та подальші плани.

Коли щось робиш, це провокує чутки та негатив.

Напевно, ознакою того, що ти рухаєшся у правильному напрямку є реакція на твої дії. Звичайно, частіше вона буває не такою, як очікуєш і супроводжується чутками та негативом. Але ж не зупинятися через це. Я керую комунальним підприємством «Санком-Рівне», яке займається вивезенням сміття у місті. Ні для кого не секрет, що це доволі не проста галузь і проблемних моментів у ній вистачає. На цьому не погано маніпулюють політичні опоненти, які розповсюджують різного роду інформацію як про мене особисто, так і про діяльність компанії. Хтось розповідає, як ми не так сміття вивозимо, інші ж – що в усьому винен Євтушенко. Хочу зазначити – абсолютно вся інформація, яка стосується діяльності підприємства розміщена на нашому офіційному сайті та постійно оновлюється. Підстави та норми, згідно яких ми надаємо послуги теж не придумані нами, а визначені законодавством. Тому маніпуляції на цьому абсолютно безпідставні. Так, галузь, у якій я працюю непроста і проблем вистачає. Але ми намагаємося надавати споживачам якісні послуги і думаю, що з тими обмеженими ресурсами, які в нас є – нам це в цілому вдається.

Пов’язувати «Санком» із мером комусь вигідно.

З часу появи у Рівному приватного комунального підприємства «Санком», яке надає послуги вивезення побутових відходів, його почали пов’язувати з міським головою Володимиром Хомком. Думаю, такі чутки створювалися навмисно, щоб спровокувати негативне ставлення до компанії. Адже у нас як прийнято вважати: якщо пов’язано з владою – значить, це якась схема для відмивання коштів, можуть працювати абияк і за це нічого не буде. Але ніхто не зважає на те, що приватне підприємство існує виключно за свої кошти і ніякої допомоги з бюджету міста не отримує. Всю техніку, контейнери, обладнання ми купуємо і ремонтуємо самостійно. Напевно, якби підприємство мало б зв'язок із мером, то Володимир Євгенович шукав шляхи його підтримки за бюджетні кошти. Також можна легко перевірити кому належить підприємство, взявши витяг із Державного реєстру. Тому всі ці чутки створювалися швидше за все для того, щоб наробити «шуму».

Напевно, не погано було б бути зятем мера.

Вже чимало часу пройшло відтоді, як хтось записав мене у зяті міського голови Рівного Володимира Хомка, але дехто про це згадує і зараз. Чому саме це вигадали – для мене ніколи не було питанням. Я вже не раз жартував, що, напевне, було б і непогано бути родичем чи зятем мера, тоді, однозначно, було б набагато простіше працювати. Таку інформацію, безумовно, придумали ті, хто побачив у мені якогось конкурента. Невелика аналогія: що у нас говорять про гарну жінку, яка чогось досягнула в своєму житті? Правильно, вона все здобула через… Так само й про успішного не по роках хлопця. Тому я офіційно заявляю: «Я не зять і не родич міського голови Рівного Володимира Хомка. Мене з міським головою абсолютно нічого не пов’язує, окрім того, що я працюю у комунальній галузі, яка безпосередньо залежить від міської влади. Тому спілкуватися із представниками міської влади доводиться доволі часто. Адже є проблеми, які треба вирішувати, і, якби ти не працював, вони все одно будуть. А дружину мою звати Ольга. До одруження у неї було прізвище Дмитрук. Вона з дуже поважної та порядної родини. Батько – працює викладачем у Національному університеті водного господарства та природокористування. Мене вчив. І ніяких родинних зв’язків з потужними можновладцями ми не маємо… Взагалі, я дуже щасливий, що потрапив в саме цю родину зятем.

Енергозбереження, енергоефективність – те без чого буде проблематично перезимувати.

Наразі доволі гостро постали проблеми збереження нашої екології. Тому необхідно розвивати всі можливі напрямки, аби зберегти навколишнє середовище. Зокрема, зараз те, що реально зробити – це максимально перейти на альтернативне паливо, запроваджувати енергозберігаючі технології, роздільний збір та переробку сміття, збільшувати кількість пунктів прийому небезпечних відходів тощо. Лише, почавши робити всі ці речі ми зможемо зберегти нашу екологію. Так, сортуючи сміття, ми зменшуємо негативний вплив на екологію, використовуємо вторинні ресурси, тим самим економлячи енергоносії. А це шлях до енергонезалежності! І саме в цьому напрямку ми працюємо: запроваджуємо роздільний збір сміття, збудували та намагаємось запустити сміттепереробний завод, зараз - збираємо за це підписи. Звернення до керівництва країни з цього приводу вже підтримало близько 25 тисяч рівнян та Рівненська міська рада своїм голосуванням! А центральна влада нас поки не чує… Дуже сподіваюсь, що все те, що ми зараз робимо дасть результат і необхідні для запуску сміттепереробного заводу закони будуть прийняті. Адже справді, це злочин, що в умовах війни з Росією, коли у нас є проблеми з поставками газу, не підприємство, яке може виробляти замінник цього газу не може працювати. Я дуже надіюся, що Президент, Верховна Рада почують нас, та приймуть необхідні закони.

Проблеми з вивозом сміття чи ефективний менеджмент?

Є такий старий норматив, що на кожних 10 тисяч мешканців, необхідно мати хоча б одну машину для збирання сміття. «Санком» в Рівному обслуговує приблизно 210 тисяч клієнтів. Тобто, щоб вивозити сміття нам треба мати 21 автомобіль! А знаєте скільки є на «Санкомі»? Шість!!! Високі ціни на транспорт, великі ставки кредитів, та, саме найголовніше – тариф, який нижче собівартості послуги, унеможливлюють покупку нового автотранспорту. Зрозумійте, ми не отримуємо допомогу з бюджету, нам гроші ніхто просто так не дає… Все що ми маємо - це те, що зберемо з своїх численних клієнтів. А згідно висновку цінової, собівартість нашої послуги, для мешканців багатоповерхових будинків з усіма видами благоустрою ще в березні місяці 2014 року, становила 8,24 грн. З вересня 14 року тариф став лише 7,33 грн., а до вересня 5,36 грн. для цієї категорії. А знаєте Ви, що чисельність працівників комунального КАТП-1728, коли вони прибирали все місто була до 300 чоловік. Нині ж у «Санком-Рівне» працює п’ятдесят дев’ять людей. І це з абонентським відділом, який працює напряму з клієнтами, а не через ЖКП, як було раніше. Тому, коли мені розповідають, що ми якось не так працюємо, можу лише посміхатися. Спробуйте краще. Для себе я знаю, що ми робимо все, аби підприємство працювало ефективно.

Я за пряме народовладдя.

Я вірю у мудрість нашого народу та принципи прямого народовладдя. Адже лише, коли є діалог між владою і народом можна щось змінити на краще. Зараз влада далека від простих людей і ті, хто мав би відстоювати інтереси громади, чомусь забувають для чого їх обрали. Це не правильно! Влада має чути простих людей! Саме тому, я використав на підприємстві один із механізмів прямого народовладдя: щомісячні опитування, які розміщуються на рахунках ТзОВ «Санком-Рівне». Досвід показує, що це дає результат. В усякому разі, я знаю і використовую в своїй роботі значно більше інформації, ніж мої колеги з інших комунальних підприємств. Але чомусь, такого як робить «Санком» більше не робить ніхто. А жаль… Якби така політика була на державному рівні, то й війни давно вже не було.

Про політичну діяльність і партії – приховувати нічого.

Останнім часом я стільки нового почув про себе, що навіть не знаю, коли встиг так цікаво пожити, що й не помітив цього. Звичайно, коли ти депутат, ти не можеш залишитися поза увагою, тому й з’являються різні чутки. Хоча насправді все набагато простіше. Депутатом Рівненської міської ради я став, будучи першим номером списку партії УДАР Віталія Кличка, в якій був одним з засновників на Рівненщині. До цього, працював водієм у свого кума Тараса Максименка, який тоді очолював партію «Фронт Змін». Тому, можна сказати, що там і розпочалася моя політична кар’єра. Коли ж я переходив в «УДАР», то Тарас, звичайно, ображався і навіть казав, що у нього більше немає кума. У тому, що я свого часу керував Рівненською районною організацією «Фронт Змін» , а потім перейшов до «УДАРу» не бачу ніяких проблем. Адже обидві партії не відрізняються ідеологією. Я не думаю, що взагалі хтось зможе знайти якісь відмінності між цими партіями, крім прізвищ їх керівників. Зараз обидві ці парті при владі і ніби об’єднуються в блок. А раніше були разом в Об’єднаній Опозиції. Невдовзі після того, як я став депутатом Рівнеради, ми, так би мовити, розійшлися у певних поглядах з місцевим керівництвом УДАРу. Мене виключили з партії. Це мене не дуже й образило. Сьогодні я член групи «Рівне» у міській раді. У лютому 2014 року мені запропонували очолити Рівненську міську організацію політичної партії «Народний Рух». На хвилі Революції Гідності, активним учасником якої був, визначив для себе, що «Народний Рух» - це єдина справді ідеологічна партія, погляди якої найбільше відповідають моїм внутрішнім переконанням. Адже, свого часу саме «Народний Рух» починав боротьбу за незалежність України. Це поміркована політична сила з чітко вираженими націоналістичними, державницькими ідеями. І Народний Рух - це не політичний проект. А якщо говорити про політичні проекти, що поробиш, вони час від часу з’являються, і час від часу хтось на когось виходить з пропозиціями до них приєднатися. Так, наприклад, весною мені пропонували очолити ще одну партію «Голос народу», яка зараз обростає чутками. Проте я відмовився. Враховуючи чутки, що точаться навколо цієї партії, думає варто більш детально зупиниться на цій темі.

За роботу в «Голосі народу» пропонували 20 тисяч гривень зарплати.

Чесно кажучи, мені дещо незрозумілі натяки щодо проросійської спрямованості партії «Голос народу» та моєї причетності до неї. Тому спробую розповісти все по порядку. Правда, напевно, я розчарую цим зацікавлених зробити з цієї історії сенсацію, насправді, все набагато простіше. Я не маю жодного відношення до «Голосу народу». Так, свого часу мені пропонували очолити цю політичну силу на Рівненщині, але я відмовився. Зробив це тому, що мені набридло розкручувати «політичні проекти». А також я маю чіткі ідеологічні засади, які повзують мене з Народним Рухом. Саме через ідейні переконання, я долучився до нього. Також, так вже склалося, що зараз я дуже зайнятий на своїй основній роботі, через що приділяю не стільки, якби хотілося уваги своїм рідним і рідко буваю вдома. Зважаючи на всі ці моменти я і прийняв таке рішення. Та про все по порядку. Все почалося з того, що у квітні до мене звернувся Василь Бойчук з пропозицією очолити обласний осередок нової патріотичної політичної партії «Голос народу». З ним ми знайомі ще по спільній роботі в «УДАРі», де він займав посаду ніби начальника департаменту регіонального розвитку центрального апарату партії. Якось так називалась посада. Василя Бойчука я знав, як затятого націоналіста. Крім того, він розповідав, що цю партію чуть лі не благословив сам Патріарх Філарет. До слова: я в Покровський собор ходжу. Він познайомив мене з головою «Голосу Народу» Романом Івченком. Роман Івченко запевнив, що буде повне матеріально-технічне забезпечення офісу партії та запропонував заробітну плату в 20 тисяч гривень. Я не погодився, щоправда, пообіцяв розповісти про партію своїм знайомим у Рівному, можливо, хтось зацікавиться. Секрету з цього ніякого робив. Дехто й справді зацікавився новою партією і ми поїхали у Київ на з’їзд, де були просто гостями. З паном Івченком зустрічався лише з цікавості познайомитися з новою людиною в політичному середовище, яка прагне прийти до влади. Що поробиш, з цікавістю люди багато всього роблять. Це було напередодні з’їзду політсили, який відбувся у Києві 17 травня. До слова, це був вже другий з’їзд «Голосу народу». До нього відбувся установчий, на який теж їздили представники від Рівненщини. Після 17 травня з центральним керівництвом партії я більше не спілкувався. Вони самостійно визначались з обласним керівництвом політичної сили. Я знаю, що Рівненську обласну партійну організацію очолив Михайло Кривенко. З ним ми познайомилися під час президентських виборів 2010 року, коли він був довіреною особою Арсенія Яценюка. Також у керівний склад партії на Рівненщині увійшов Сергій Пилипака, який працював у мене юристом. В'язати мене до цієї партії, через знайомство з цими людьми – нелогічно, адже в силу своєї роботи, депутатської і політичної діяльності, я так чи інакше знайомий з сотнями людей різних політичних переконань і спрямувань.

До «Народного Руху» долучився через ідейні переконання.

Як я вже казав, у лютому цього року, мені запропонували очолити Рівненську міську партійну організацію «Народного Руху». Голову Народного Руху України, пана Василя Куйбіду, я добре знаю, як порядну та достойну людину. Партія справді існує виключно через ідейність її членів та прихильників. Тут не має не фінансування, ні грошей. Якщо щось робиться, то робиться виключно на волонтерських засадах. І я приєднався виключно через ідейні переконання, які відстоює ця партія. Адже більшість новостворених політичних сил – це швидше просто проекти, ніж справді ідейні організації. В усякому разі, навіть мені складно відрізнити ідеологічні засади одних від інших. Крім прізвищ керівників, здається, більше відмінностей не має!

Якщо хочеш щось зробити добре – зроби це сам.

Саме у цій істині неодноразово переконувався, і це стало своєрідним принципом, як по життю, так і в роботі. Тому щодня, організовуючи роботу підприємства, яке вивозить сміття у місті, будучи депутатом міської ради, намагаюся робити все в межах своїх можливостей, щоб це приносило результат. Нарікання на мою роботу безумовно є, і я, ми всі, постійно працюємо над самовдосконалення. Але, самі розумієте, трапляється всяке… Кому не вгодили, приношу свої вибачення… Не завжди все виходить, як хочеться, головне не опускати рук! А у Вас - прошу терпіння…